ЗАБРУ́ДНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАБРУДНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся і рідко ЗАБРУДИ́ТИСЯ, уджу́ся, у́дишся, док.
1. Ставати, робитися брудним. Лікар порадив.. полежати і стежити, щоб рана не забруднювалась (Трубл., І, 1955, 110); Забруднились поросята, Почали ми їх купати (Бойко, Ростіть.., 1959, 22); // Наповнюючись, просякаючи частинками іншої речовини, набувати брудного кольору або ставати непридатним, шкідливим для використання (про воду, повітря і т. ін.).
2. перен. Утрачати моральну чистоту, ганьбитися; споганюватися. [Єфрем:] Бачиш, твоє життя чисте, як скло!.. [Пархім:] А твоє хіба забруднилось? (Кроп., IV, 1959, 351); Втратив [Саїд] друзів, забруднилось ім’я і зблякла честь… (Ле, Міжгір’я, 1953,336)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 29.