ЗАБРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, док. Почати брязкати (у 1 знач.). А там закрасується жито, пшениця, Забрязкають коси стальні (Манж., Тв., 1955, 119); Він раптом витяг годинник та забрязкав брелоками (Коцюб., II, 1955, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 30.