ЗАБУЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАБУЛЬКОТІ́ТИ, очу,́ оти́ш, док. Підсил. до забу́лькати 1. Забулькотала вона [вода] у горлі, — стара похлинулася, здригнула — і розкрила очі (Мирний, І, 1954, 361); Ганна Сильвестрівна встигла тим часом наставити вже окропу, і коли вода забулькотіла, виклала на підситок перший десяток вареників (Сенч., На Бат. горі, 1960, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 32.