ЗАБІЛІ́ТИСЯ, і́ється, док. Те саме, що забілі́ти. Земля вся в снігу забіліється (Рудан., Тв., 1956, 69); Окремі ферми осяйно забілілися причілками (Гончар, III, 1959, 434); // перен. Стати сивим. Вже й скроні забілілися, почорніли руки (Чорн., Пісні.., 1958, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 23.