ЗАБІЯ́ЧКА, и, ч. і ж. Зменш, до забія́ка 1. — На вулиці я була доброю забіячкою. Не раз від мене плакали хлопці (Чорн., Красиві люди, 1961, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 23.