ЗАВ’ЯДА́ТИ, а́є, недок., рідко. Те саме, що в’я́нути. * Образно. Заходьте в світ, де склиться джерело, Де в’ються ластівки, снують брунатні бджоли, Де в честь оратая пшениця гне стебло, Де дерево життя не зав’яда ніколи! (Рильський, III, 1961, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 63.