ЗАВАГОНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., заст. Завагітніти. [Килина:] Запродали мою матір волосному писареві, котрий покинув її, як завагоніла, а потім вигнали її з рідної хати… (Кроп., IV, 1959, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 34.