ЗАВА́ЛЬНИ́Й, а́льна́, а́льне́.
1. діал. Якого є багато. Пу-гу-у! — вила-гула хуртовина, заносила країну завальними снігами, замітала бездомних, розорених по лісах та болотах (Довж., І, 1958, 308).
2. діал. Який має великі розміри і велику вагу; важкий. Коники.. сіпнули й соб і цабе, напрудились і ледве поволокли ту завальну машину (Н.-Лев., III, 1956, 168).
3. спец. Який засипається, завалюється чим-небудь (для зберігання, готування чогось). Технологія приготування кормів здійснюється так: зерно з завальної ями норією перевантажується в зерносклад з швидкістю три тонни за 5 хвилин (Рад. Укр., 3.11 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 37.