ЗАВБА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завба́чити. Віщий Фінн, владар Таємних духів і примар, В своїм пустельному роздоллі, На самоті спокійно ждав, Щоб день призначений від долі, Давно завбачений, настав (Пушкін, Руслан і Людм., перекл. Терещенка, 1949, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 38.