ЗАВГОДЯ́, присл., діал. Завчасно. — Прибіг [панич] додому завгодя навчати, що мені казати (Мирний, III, 1954, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 39.