ЗАВЕ́РГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до заве́рга́ти. Сидів [Кола], дивився на сонячний простір розгойданої, скелями заверганої землі (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 42.