ЗАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. і неперех. Почати вертіти (у 1 знач.); закрутити. В кімнату залетів поривний вихор, ..підняв на столі папери, розсіяв по підлозі, завертів ними по кімнаті (Збан., Сеспель, 1961, 444); Він нашвидку роздягнувся.. й шалено завертів диск телефонного апарата (Руд., Остання шабля, 1959, 195); // безос. Весло на мить завмерло у воді, і ту ж хвилину човен завертіло в вирі течії (Ле, Наливайко, 1957, 397).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 43.