ЗАВЕ́РШЕНИЙ, а, е. Діепр. пас. мин. ч. до заверши́ти. Раптовий залп із самопалів, завершений чотирма ударами з гармат, нагадали Наливайкові про.. наказ (Ле, Наливайко, 1957, 313); Олег розчинив вікно і довго стояв перед ним, роздумуючи над невдало завершеною розмовою (Міщ., Сіверяни, 1961, 115); От і Стайки..; хати виринають довгими рядами, клуні схожі на стоги сіна завершені, а хліви — на півкопи — бідне сільце (Кос., Новели, 1962, 101); // заве́ршено, безос. присудк. сл. В другому десятиріччі [1971-1980 рр.] електрифікацію всієї країни буде в основному завершено (Програма КПРС, 1961, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 43.