ЗАВЗЯ́ТЕЦЬ, тця, ч. Той, хто завзято бореться, діє, працює і т. ін. І змовкли гармати, розвіявся дим, — Завзятців оточено військом густим (Стар., Поет. тв., 1958, 205); До зброї сміло! День не жде: Едвард полки свої веде.. Борці, завзятці! Де ви є? (Граб., І, 1959, 488); — Такого секретаря, як він, більше не буде. Гірші будуть, кращі будуть, а такого завзятця не буде (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 44.