ЗАВЗЯ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. завзя́тий 1-3. Він одрізнявся од других своєю незвичайною працьовитістю, якоюсь завзятістю в роботі (Коцюб., І, 1955, 297); — Я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило, з якою завзятістю свою віру і свій край боронило (Мирний, III, 1954, 259); В кожному русі Карпа чулась невироблена сила, зла, напівдика завзятість (Стельмах, II, 1962, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 45.