ЗАВИ́ДКА, присл., діал. Завидна. — Виїздіть так, щоб завидка доїхали. Бо чули ж, що Дерешеві недобитки лісами бродять (Речм., Весн. грози, 1961, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 46.