ЗАВИ́ДЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що за́здрий. Козаченьки чорновусі Зо мною [удовою] жартують, А дівчата завидливі Мені ворогують (Пісні та романси.., II, 1956, 145); Червономорді прохачі скоса поглядали на Галецьку й зиркали на неї злими завидливими очима (Н.-Лев., IV, 1956, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 46.