ЗАВИ́ХОРЕНИЙ1, ЗАВИ́ХРЕНИЙ1, а, е. З вихором (див. ви́хор11). Давно була та завихорена ніч (Чорн., Пісні.., 1958, 69).
ЗАВИ́ХОРЕНИЙ2, ЗАВИ́ХРЕНИЙ2, а, е. З вихором (див. ви́хор2). Він [Павлик] не скоро візьме нову річ яку [з одягу].. Розхристаний, завихрений, він привільніше почуває себе (Горд., Буян, 1938, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 49.