ЗАВОНЯ́ТИСЯ, я́ється, док., розм. рідко. Стати вонючим, зіпсуватися. Обов’язок мисливця не доводити свою биту дичину, щоб завонялася, та триденна мандрівка пхали нас додому (Досв., Вибр., 1959, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 60.