ЗАВІДО́МИТИ, млю, миш; мн. завідо́млять; док., перех., діал. Повідомити. Він [Пес] зістався [зостався] вірний чоловікові і завідомив його про ухвалу звірів (Фр., IV, 1950, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 50.