Завідомля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заві́́домити, млю, миш, гл.
1) Заявлять, заявить. Мого хлопця можна приняти й тепер до школи, бо він завідомлений, дарма що прийому нема тепер. Черк. у.
2) Извѣщать, извѣстить.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 18.