ЗАВІ́ДУЮЧА, чої, ж., чим. Жін. до заві́дуючий. Коли брав [Максим] ключ у завідуючої поверхом [готелю], йому видалося, що вона якось особливо пильно глянула на нього (Рибак, Час.., 1960, 736); Завідуюча бібліотекою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 50.