ЗАВІ́СОЧКА1, и, ж. Зменш, до заві́ска1. Вітер налітає знизу, ..тріпоче білими завісочками і полотнищами на грибках (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 137); Вниву вікно заслоняла біленька мережана завісочка (Мик., II, 1957, 289); * У порівн. В кутку перед іконами тріщить, мов жива, червона лампадка, колихаючи тихими тінями, як завісочкою, над ликами святих: то одкриє, то знову запне (Вас., І, 1959, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 52.