ЗАГАЛАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Почати галасувати — Мамо, мамо! —загаласував хлопець (Вас., II, 59, 7); Враз загаласували півні. Почав чийсь старий, студженим голосом (Збан., Мор. чайка, 1959, 194).
2. Здійняти галас, лемент, крик. Дівчата загаласували, взялись за руки, пустилися в танець (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 67.