ЗАГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до загаса́ти1 . Вони раді були послухати страшні бувальщини, що чудово вимальовувалися в уяві людей біля загасаючого вогнища (Тют., Вир, 1964, 16); До міста ми входили на світанку. Ще виблискував загасаючий серп місяця (Ле, Мої листи, 1945, 41): Пісня обірвалась, а Іван, підвівшись на лікті, ще довго прислухається до загасаючого її відгомону (Кол., Терен.., 1959, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 73.