Що oзначає слово - "заглухати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗАГЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАГЛУ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. заглу́х і заглу́хнув, ла, ло; док.

1. Переставати звучати, сприйматися на слух; затихати. Крізь гущавину дерев миготіли зірки.. Грім то заглухав, то знов озивався десь здалеку (Ле, Клен. лист, 1960, 163); На вулицях заглух стукіт та гуркіт (Н.-Лев., IV, 1956, 255); // Переставати працювати, припиняти свою дію, зупинятися (про мотор, двигун і т. ін.). Востаннє мотор заглухнув (і на цей раз, здається, остаточно), коли їм зоставалось всього з кілометр доїхати до місця робіт (Гончар, Тронка, 1963, 183); Заглух у полі один трактор, а другий почав віддалятися — ледь-ледь чути його стомлений, хрипкий, часом і зовсім невловимий басок (Ряб., Жайворонки, 1957, 65).

2. перен. Ставати непомітним, тихим; притихати. Або заглухнуть [попи] зовсім у буденних клопотах, або каються та сердяться, весь вік на себе (Фр., VIII, 1952, 58).

3. перен. Втрачати ознаки життя, робитися запустілим. — У сугорбах снігу заглухло село, Життя мов і там вже не стало (Фр., XIII, 1954, 173); // Втрачати ознаки впорядкованості. Садок теж запустів, заглух, нечищені дорожки, — позаростали бур’яном, глухою кропивою (Мирний, IV, 1955, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 79.