ЗАГОЛУБІ́ТИ, і́є, док.
1. Почати голубіти; стати голубим. Воно [море] вже збудилось, здригнулось, заголубіло (Коцюб., II, 1955, 415); Ось над баварськими Альпами заголубіло небо, скоро підніметься жовте сонце (Гур., Осок. Друзі, 1946, 82).
2. Виділитися своїм голубим кольором. Там, де гай осінній пожовклий, прозорий, поруділий,.. — раптом заголубіло щось (Тич., І, 1957, 262); Квіти яскраво заголубіли на білій скатертині (М. Ол., Чуєш.., 1959, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 84.