ЗАГОРДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док. Стати гордовитим, чванливим; зазнатися. — Еге-е, то се наша Параска справді загордилася, панією сподівається бути! — казали вони [парубки] (Мирний, IV, 1955, 34); * Образно. А дуб, загордившися, що до нього горнулася красуня смерека, гудів басом: гу-у… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 84.