ЗАГОСПОДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. неперех. Почати господарювати. Спільними зусиллями, наперекір куркульні, вчорашні наймити, згуртовані комнезамом, зуміли загосподарювати по-комунівськи (Рад. літ-во, 1, 1962, 77); Явдоха прийняла з Борині бідного парубка Юхима і з ним загосподарювала (Чорн., Потік.., 1956, 241); * Образно. Вітер вдерся в кімнату і загосподарював на столі, розкидав папери, відчинив двері (Рибак, Помилка.., 1956, 66).
2. перех., діал. Обробити, освоїти (землю). Він повинен був якнайшвидше завести садок, загосподарювати всю ту площу (Круш., Буденний хліб.., 1960, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 88.