ЗАГРІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАГРЕБТИ́СЯ, бу́ся, бе́шся; мин. ч. загрі́бся, загребла́ся, ло́ся; док.
1. Заглиблюватися, заховуватися в що-небудь, загортаючи, засипаючи себе чимось. Виправ [Оверко] завожену сорочку, простелив на траві, а сам загрібся в гарячий пісок, задрімав (Горд., II, 1959, 129); Заховалися в нірках ховрахи, птахи загреблися глибше в гнізда (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 4); // розм., рідко. Проникати куди-небудь, врізуючись, заглиблюючись. — Трактор загребеться — виступає вода (Горд., Дівчина.., 1954, 113); * Образно. Він любив науку для науки і все загрібався в філософію глибше й глибше (Н.-Лев., І, 1956, 376).
2. тільки док., перен., розм., де, в чому. Залишитися жити далеко від центру, в глушині. В горах загрібся, між бойками (Фр., VII, 1951, 17); Мрією [сестри] було: закінчити школу й загребтися на селі.. — потонути у тихій роботі (Круш., Буденний хліб.., 1960, 116).
3. тільки док. Почати рухати у воді руками і ногами. Тимко шалено загрібся руками й ногами,.. пробивався вплав до берега (Тют., Вир, 1964, 122).
4. тільки недок. Пас. до загріба́ти 1-3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 94.