ЗАГІ́НКА, и, ж. Те саме, що загі́н1. — Що ж, дівчатка, пішли і ми на покоси, робота не стоїть, — тихо сказала Соломія і рушила неквапною ходою на свою загінку (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 55); Налягає [Антін] на косу і кінчає свою загінку (Чорн., Визвол. земля, 1950, 63); Колгоспники обкосили косаркою поля, нарізали загінки (Колг. село,VІІ 1954, 2); На пасовищах загінки для корів, телиць і свиней відгороджують електропастухами (Хлібороб Укр., 8, 1963, 9); Недалеко від шляху стирчав ряд паколів, яким позначили загінку для одноденного спашу (Добр., Тече річка.., 1961, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 77.