ЗАДА́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, ЗАДАВИ́ТИСЯ, давлю́ся, да́вишся; мн. зада́вляться; док.
1. Умирати, гинути від удушення. Задавлються [Антей] струною і падає мертвий край Неріси (Л. Укр., III, 1952, 465); Налигач якось обкрутнувся круг шиї [вола], та й задавилася товаряка (Гр., II, 1963, 457).
◊ Задави́сь ти! Хай воно́ зада́виться! — уживаються як лайливі вирази. — Задавись ти з своїм салом! Одійди від мене, цур тобі, пек тобі! (Л. Янов., І, 1959, 87); — Хіба я водюся [воджуся] з ним — хай воно задавиться! — жалібно одказала Галя і розплакалася (Мирний, IV, 1955, 144).
2. тільки недок. Пас. до зада́влювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 102.