ЗАДА́ВНЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зада́внити. Задавнена ще з дитячих років хвороба загострилася, підточувала й без того слабкий організм (Збан., Сеспель, 1961, 195); Коли б відкинути в забуття його партійну проблему, дивовижно і погрозливо задавнену й ніби забуту, то можна б вважати завершеним його вступ у життя дорослою людиною (Ле, Право.., 1957, 232).
2. у знач. прикм. Який існує здавна, почався давно; давній, застарілий. Перемінилась і Параска.. Очі тільки її не перемінилися, чорні, блискучі, хоч і в їх світилась уже задавнена туга, обридлі клопоти (Мирний, IV, 1955, 114); Навкруги зашуміло. Кожний пригадував багачеві всі його колишні справи, всякий спішився викричати лупіям усі свої задавнені болі (Козл., Сонце.., 1957, 40).
Зада́внений борг — невиплачений, прострочений борг. Коли б його, Терентія, сила, він би за насмішку судив би, як за задавнені борги (Стельмах, І, 1962, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 102.