ЗАДА́ТКИ, ів, мн., розм. Природжені, успадковані або набуті зачатки яких-небудь рис, здібностей або властивостей. Анатомо-фізіологічні особливості, які створюють природжені відмінності між людьми, звуться задатками (Психол., 1956, 197); [Мічурін:] На сьомому році одержую плід — гібрид, чудовий на смак і великого розміру.. В гібридах передаються спадкові задатки не тільки батька й матері (Довж., І, 1958, 465); Хома був наполегливий і педантичний, до того ж з задатками старохолостяцької буркотливості, яку не дуже долюблював Микола (Гжицький, Вел. надії, 1963, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 103.