ЗАДЕБЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
1. Док. до дебелі́ти.
2. перен. Зачерствіти, загрубіти. [Абрагам Сміт:] Задебеліло серце. Шкода хлопця. Душа закостеніла. Пропаде (Л. Укр., III, 1952, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 104.