ЗАДЕРИ́КУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. задери́куватий. Все хоче [Максим] показати свій характер. А може, самому соромно згадати про свою задерикуватість… (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 159); Катерина без зайвої задерикуватості, але й без зайвого смиренства, викладала крамареві справу по-купецькому, логічно (Вільде, Сестри.., 1958, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 106.