ЗАДЗЕЛЕНЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Підсил. до задзеле́нькати. Задзеленькотіли дзвіночки, й санки посунулися по гладкій дорозі (Вільде. Повнол. діти, 1960, 168); Капрал зупинився і задзеленькотів невеличкою залізною колодкою (Фр., І, 1955, 272); Убіг я до суду.., як лусну дверми об якусь мару, аж вікна задзеленькотіли (Март., Тв., 1954, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 107.