ЗАДЗЮ́БИ́ТИСЯ, дзю́би́ться, док., розм. Стати схожим на дзьоб; загнутися, закарлючитися. Гострий ніс [отця Сафронія] ще більше задзюбився (Речм., Весн. грози, 1961, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 107.