ЗАДИ́ШКУВАТИЙ, а, е, розм. Який має задишку. Під час переходів найтяжче.. доводиться грузинові Хурціляві. Товстий, задишкуватий, він ледве встигає за нами (Гончар, Людина.., 1960, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 111.