ЗАДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Почати довбати.
2. Довбаючи який-небудь предмет, закріпити, залагодити в ньому щось. Кросна в жорнах розхиталися — треба їх тугіше задовбати (Сміл., Сад, 1952, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 113.