ЗАЖЕЛІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., діал. Голосно закричати. А це зразу Яким як зажеліпае: — Ох ти, бісова тварюко! Тпру-у! — і чимдуж замахав руками (Мирний, IV, 1955, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 121.