ЗАЗНА́ЙСТВО, а, с. Властивість, риса людини, яка ставиться з погордою або зневагою до інших; чванливість. Ленін, закликаючи партію до самокритики, застерігав проти зазнайства, запаморочення від успіхів (Біогр. Леніна, 1955, 226); Він був далекий від зазнайства, не цурався товариства простих трудівників (Дмит., Розлука, 1957, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 128.