ЗАЗНА́ЧАТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЗНА́ЧИТИ, а́чу, а́чиш, док.
1. Робити якусь помітку, позначку; позначати. Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає біблію і зазначає закладками якісь тексти (Л. Укр., III, 1952, 71); // Записувати з метою обліку, реєстрації і т. ін.; фіксувати. — Хіба, даруючи панові староство, ..зазначають, скільки ведмедів там у лісах чи бобрів у річках? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 9); // Пишучи, указувати. Сергій навмисне не зазначив адреси госпіталю, щоб Зоя не знала, де його шукати (Гур., Новели, 1951, 108).
2. Висловлювати думку, робити спостереження, звертати увагу на що-небудь.— Ніколаєва лікував неправильно, — сказав Мехтодій Мехтодійович, — я зазначав це на зборах групи, повторю й зараз (Ю. Янов., II, 1954, 106); Улька наділа на Гриця бриля і зазначила, що він хлопцеві до лиця (Добр., Ол. солдатики, 1961, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 128.