ЗАЗНА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зазна́чити 1. Він теж знав і чув, що є грамота короля Стефана Баторія, де докладно зазначені межі козацьких воль-ностей і земель (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47); // зазначено, безос. присудк. сл. — Ми таких, щоб розпорядок у всякому ділі давали, самі поміж себе вибираємо на рік чи на скілько там зазначено (Мирний, IV, 1955, 331); У списку зазначено, яка успішність кожного в школі і хто яке навантаження виконує (Ів., Вел. очі, 1956, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 129.