ЗАКАМ’ЯНІ́ЛІСТЬ, рідше ЗАКАМЕНІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Стан і властивість за знач. закам’яні́лий, закамені́лий. Потім він таки вийшов із стану своєї закам’янілості, рушив з місця (Смолич, VI, 1959, 12); Руденький чоловічок заблимав, як сова, очима, але жодна риска на обличчі не зрадила його закам’янілості (Досв., Вибр., 1959, 267); Всесвіт великий і різноманітний: одні тіла перебувають в стані плазми, другі в стані закаменілості (Гончар, Тронка, 1963, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 138.