ЗАКАПРИЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати капризувати. Він [хворий] пообідав без охоти, залишивши майже все цілим. Потім занудьгував, закапризував, примушував дівчину весь час сидіти біля нього (Коз., Сальвія, 1959, 99); * Образно. — Сьогодні мій верстат закапризував зранку, — скаржилась вона майстрові, — двічі ремінь скидав зі шківа (Донч., VI, 1957, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 139.