ЗАКАРБО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАКАРБУВА́ТИСЯ, у́ється, док.
1. перен. Міцно запам’ятовуватися. Буває щодня між ділом багато випадкових розмов, які навіть не завжди залишаються в пам’яті точно, але в свідомості яскраво і міцно закарбовується висновок з почутого мимохідь (Смолич, День.., 1950, 20); День визволення в Іванову пам’ять закарбувався назавжди (Чорн., Визвол. земля, 1959, 131).
2. тільки недок. Пас. до закарбо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 139.