ЗАКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Почати кидатися в різні боки; заметушитися.
2. перен. Швидко забитися, закалатати (про серце) В Лукини закидалось, затріпалось серце в грудях, як пташка у клітці (Н.-Лев., III, 1956, 333).
ЗАКИДА́ТИСЯ1, а́ється, недок. Пас. до закида́ти1.
ЗАКИДА́ТИСЯ2, а́ється, недок., ЗАКИ́НУТИСЯ, неться, док.
1. Підніматися різким рухом (звичайно про частини тіла). Вся фігура Йонова.. з притиснутою до боку мітлою та ногами, що, мов у півня, далеко закидались наперед, здавалася Гашіці такою кумедною, що вона не могла вдержатись від сміху (Коцюб., І, 1955, 244); Дем’ян відчув це: вона каменем впала йому на груди; відчув — її руки лягли йому на плечі й закинулися на потилицю (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 178).
2. тільки док. Загубитися. Десь закинулася шапка — ніяк не знайду (Сл. Гр.).
3. тільки недок. Пас. до закида́ти2 1, 3-7.
ЗАКИ́ЛЬ, спол., діал. Поки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 142.