ЗАКИПІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до закипі́ти.
2. у знач. прикм. Який перетворився у згусток; загуслий (про кров). Кілька глибоких подряпин шаблею на лиці і на руках уже струпилися закипілою кров’ю (Ле, Наливайко, 1957, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 143.