ЗАКИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до закиса́ти 1. Ні в якому разі не можна брати грибів закислих (Укр. страви, 1957, 61); Він кидався крізь сон, кричав і плакав, а рано вставав змучений, з болем голови і закислими очима (Фр., VII, 1951, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 144.